Будівництво набережних

Будівництво набережних

Прямий доступ до берега мальовничої водойми (річки, озера, водосховища) – велика удача для власників приватних земельних ділянок. Але дуже часто первинний стан берегової лінії природного водоймища є невтішним. Заболочені і зарослі мулисті, або стрімкі берега, які осипаються, обмежують доступ до води, позбавляють повноцінної можливості для відпочинку, мілководдя і густа водна рослинність (очерет, та ін.) обмежують огляд і доступ до берега з води – можливості рибалення, купання, користування різними плаваючими засобами.

В такому випадку є сенс в штучному зміненні, поліпшенні стану берегової лінії, найбільш ефективним способом якого є її інженерне обладнання. Влаштування набережної – один з поширених способів капітального інженерного обладнання берега водойми, який дає найповноцінні результати.

Набережна – це перш за все комплексна інженерна споруда, що оздоблює берегову лінію водойми по урізу води. Найчастіше виконується у вигляді капітальної підпірної стінки, рідше – у вигляді єстакадній конструкції на палях, з усіма супутніми і допоміжними спорудами і роботами. У комплекс вирішуваних нею завдань і функцій входить:

•  чітке фіксування кордону урізу води з метою компенсації тимчасових, сезонних і технологічних (у водосховищах) коливань його рівня за рахунок своєї висоти (вирішуються завдання хвильогасіння, паводкового захисту) і деякого виносу (всієї споруди або її частини) вглиб акваторії (таким чином забезпечується причальна глибина, компенсується падіння рівня води в посушливий період);
•  захист берега від розмивання, підмивання течією, хвильової, а часто і атмосферної (водної, температурної, вітрової) ерозії;
•  зміцнення несучої здатності берегового грунту до стану прохідності для пішого доступу і проїзду механічного транспорту, забезпечення вільного доступу до урізу води і вздовж нього по всій прожності обладненої ділянки;
•  забезпечення зручності для комплексу дій, тісно пов'язаних з активним і пасивним відпочинком біля водойми – прогулянок, купання, рибалення та іншого;
•  часто – забезпечення можливості причалювання до берега плавзасобів (яхти, човни, катери, катамарани, водні мотоцикли та ін.), посадково-висадкових і вантажно-розвантажувальних робіт; в такому випадку набережна стає ще і причальної стінкою.

Потреба у влаштуванні набережної може виникати на березі як глибокої, так і мілководної водойми. Відмінності виникають тільки в особливостях інженерного підходу до вирішення питання (ведення будівництва тільки з берега, або і з води, і з берега). Стосовно приватного цивільного будівництва, пристрій набережній може включати в себе етапи:

•  проектні дослідження і проектування;
•  комплекс підготовчих і супутніх робіт по зміцненню берегових схилів (пристрій допоміжних підпірних стінок, монтаж георешіток та ін.), забезпечення підходу на будмайданчик важкої будівельної техніки і устаткування, видалення прибережної і водної рослинності, зміцненню донного ложа (зазвичай – підсипанням каменя , щебеня, піска, укладанням матраців Рено), днопоглиблювальні роботи та ін.;
•  монтаж основної підпірної стінки (по урізу води або виносом в акваторію водойми), який, як правило, поєднується з монтажем анкерного кріплення: при цьому висота стінки визначається вимогами паводкового і хвильового захисту, технологічного регулювання рівня води шлюзами, її глибина (підводна , підземна (для занурених в грунт шпунтових стінок)) визначається вимогами стійкості, несучої здатності, необхідної причальної глибини;
•  зворотна засипка підпірної стінки (грунтом, піском, щебенем) до рівня її верхнього краю, з утворенням рівного майданчика необхідної ширини;
•  забезпечення необхідної несучої здатності і прохідності поверхні набережного майданчика для пішоходів або механічного транспорту, шляхом її посилення дерев'яним, композитним, плитковим, гравійним, залізобетонним (моноліт, ФЕМ) і ін. покриттям;
•  влаштування необхідних шляхів (доріжок) для забезпечення зручного підходу і під'їзду;
•  облаштування набережної необхідними "додатками": огорожами, лавочками, навісами, сходами, освітлювальними приладами з відповідною електротехнікою, причальними кнехтами тощо.;
•  влаштування додаткових допоміжних споруд: рибальських містків, пірсів, причальних стінок, елінгів, пляжів, зон для купання та відпочинку, з їх вписуванням в загальну архітектуру набережної;
•  при необхідності - ландшафтне озеленення, шляхом укладання газону, висаджування декоративних дерев і чагарників.

Варіанти влаштування головного елемента набережної – підпірної стінки:

•  дерев'яна стінка яка укріплена анкерним кріпленням, як правило, з дубових паль;
• стінка яка укріплена анкерним кріпленням шпунтовими палями з ПВХ, палями із залізобетоннго шпунту, або сталі, композиту;
•  габіонна стінка, з розміщенням габіонів в один або в кілька рядів по висоті;
•  залізобетонна стіна з основою у вигляді ряду попередньо заглиблених в грунт залізобетонних або сталевих трубчастих паль;
•  кам'яна кладка на основі з крупного бутового каменю, стрічкового або фундаменті на палях;

Для забезпечення необхідної причальної глибини, пальові стінки (з дерев'яних, залізобетонних шпунтових, стовпчастих, сталевих трубчастих паль) можуть занурюватися (забиватися, замиватися) в донний грунт (зазвичай на глибину 2-4м , при необхідності – до 8м), з деяким виносом в акваторію водойми. Таке технологічне рішення одне з найскладніших і дорогих, може потребувати наявності понтона, плавучого крана або потужного автокрана з великим виносом стріли (на середніх і малих водоймах).

Таким чином, влаштування набережної – це далеко не будівництво однієї гідротехнічної споруди, а цілий комплекс інженерно-будівельних заходів. Його метою є не тільки зміцнення берега водойми, а й благоустрій прилеглої території.